на главную страницу

 Форум, доска объявлений

 

    

 ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

 

КЛИМЕНКО ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 336.747 (471)

ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН ( БОФОНИ ) 1939-1952 РОКІВ

07.00.06-історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

 

ЛЬВІВ-2000

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в науково - дослідницькому центрі історії грошей Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Тхоржевський Роберт Йосипович,

Тернопільська академія народного господарства, керівник науково-дослідницького центру історії грошей.

 

Офіційні опоненти

доктор історичних наук, професор Стрішенець Микола Михайлович,

Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри історії і філософії.

кандидат історичних наук, доцент Шуст Роман Мар'янович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,завідувач кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін.

Провідна установа -

Інститут історії України НАН України, відділ спеціальних історичних дисциплін, м. Київ

 

Захист відбудеться " 26" грудня 2000 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 в Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

 

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету ім. Івана Франка ( 79605 м. Львів, вул Драгоманова, 5 ).

 

Автореферат розіслано " 25" листопада 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,                              Сухий О М

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська історична наука у наш складний, непересічний час переходу до демократичного суспільства не може повноцінно існувати й розвиватися без систематизації об'єктивних знань, аналізу і теоретичного узагальнення емпіричного матеріалу, без комплексного використання широкого кола джерел, залучення їх нових видів. На сьогоднішній день набагато більшу роль в історичному дослідженні повинні відігравати і розробки в галузі боністики — спеціальної історичної дисципліни, яка займається вивченням паперових грошових знаків і їх замінників як історичних джерел, політико-економічних документів і культурних пам'яток минулого.

Вивчення боністики відповідає потребам історичної науки, оскільки у сучасній обстановці корисним є досвід минулого у переборенні фінансових труднощів, у стабілізації національної валюти, налагодженні справедливого і економічно обгрунтованого оподаткування, будівництві Збройних Сил України, організації їх матеріально-технічного забезпечення, а також для опрацювання нових підходів при здійсненні економічних реформ. Щодо цього показовим було використання у 1939-1952 pp. ОУН-УПА на території, що сягала рівня середньої європейської держави, квитанцій бойового фонду, які є важливими історико-економічними джерелами і об'єктами боністики.

Аналіз і узагальнення усіх складових економічної історії України в цілому та її окремих регіонів повинні бути використані при розробці концепції економічної політики на сучасному етапі та на перспективу

Отже, актуальним у джерелознавчому плані є цілісне, комплексне, системне й об'єктивне дослідження паперових грошових документів ОУН (бофонів) для всебічного вивчення важливого періоду в історії України, яке відповідає потребам як історичної науки, так і суспільства в цілому.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у науково-дослідницькому центрі історії грошей Тернопільської академії народного господарства у відповідності з планами наукових робіт учбового закладу.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підпілля ОУН в Україні у 1939-1952 pp., предметом - паперові грошові документи ОУН-УПА (бофони), які використовувало підпілля для отримання готівки, а також пов'язана з їх випуском та функціонуванням документація: накази, фінансові інструкції, господарські зобов'язання . Бофони (скорочення слів "бойовий фонд" ) — це однобічні, рідше двобічні, грошові документи (квитанції) з оунівською чи національною символікою й відповідними написами "бойовий фонд ОУН", "революційний фонд ОУН", "національний фонд ОУН" і т.п., або лише з символікою без написів, з фіксованими номіналами (чи без номіналів), які уповноважені особи від імені ОУН видавали

 

населенню за внесені добровільно, стягнуті як контингент, або ж реквізовані кошти у вигляді готівки, іноді продуктів харчування, одягу тощо, а також використовували у своїй агітаційно-пропагандистській роботі.\

Хронологічні межі дослідження (1939-1952 pp.) обумовлені діяльністю у ці роки підпілля ОУН, яке боролось проти ворожих йому сил: німецького фашизму, польських національних підпільних формувань та більшовицької влади. Цей відносно короткий у хронологічному відношенні період надзвичайно насичений різноманітними подіями у політичному і соціально - економічному житті регіону.

Територіальні межі дисертації охоплюють переважно Галичину та Волинь, частково Буковину і Закарпаття, які перебували під польською, угорською, румунською владою, згодом увійшли до складу СРСР, у період 1941-1944 pp. знаходилися під німецькою окупацією.

Мета і завдання дослідження. На основі залучення комплексу боністичних джерел, спираючись на досягнення вітчизняної і зарубіжної історіографії, дослідник поставив за мету відтворити об'єктивну і цілісну картину фінансово-господарської діяльності українського руху Опору в 1939-1952 pp., проаналізувати витоки і генезу бофонної системи ОУН, дослідити у даному контексті багатий соціально-економічний досвід оунівського підпілля, що базувався на традиціях українського народу, розглянути найбільш цінні аспекти цієї спадщини для використання в сучасному відродженні української нації й держави. Мета дисертаційної праці визначила основні завдання дослідження проблеми:

- представити грошові документи ОУН як комплексне джерело про певні найважливіші риси економічного та політичного життя українського руху Опору;

- визначити місце бофонів серед інших джерел з соціально-економічної історії;

- проаналізувати нормативну базу і практику фінансової діяльності оунівського підпілля;

- розкрити процес еволюції бофонів у контексті етапів українського руху Опору;

- зробити висновки про особливості паперових грошових документів ОУН у зв'язку з належністю емітента до певної соціально-політичної системи;

- дослідити взаємозв'язок боністики з іншими спеціальними історичними дисциплінами, простежити застосування їх методів при аналізі бофонів. Узагальнено розглянути їх геральдичні, палеографічні, сфрагістичні та інші ознаки.

Методологічну основу дисертації складають принципи історизму, об'єктивного підходу до висвітлення явищ минулого, що базуються на пріоритеті документальних фактів, на відмові від політичної заангажованості, на комплексному використанні джерел у поєднанні із спеціальними методами історичних досліджень, а саме : ретроспективного і порівняльного аналізу, історичної аналогії, періодизації, класифікації, систематизації тощо. Застосування саме цих методів дозволило більш детально висвітлити організаційний устрій ОУН-УПА, місце в ньому фінансово-

господарських органів, проаналізувати генезу форм і методів їх роботи, виявити провідні закономірності їх становлення та дослідити нормативно - правову базу їх функціонування.

Наукова новизна роботи визначається самою постановкою проблеми і станом її висвітлення в історичній літературі. В дисертації вперше в українській історіографії піднятий, різнобічно проаналізований за допомогою методик спеціальних історичних дисциплін і узагальнений невідомий пласт матеріалів — грошові документи ОУН, прослідковані етапи їх еволюції, показані їх соціально-економічні і політичні функції, а також значення як історико-економічних джерел.

Автор, використовуючи різновидові джерела з архівів колишнього КДБ та української діаспори, переконливо довів, що емісії бофонів, які проходили на фоні дії окупаційних валют, є не тільки безприкладними в історії грошового обігу, але й єдиними документами, що дають можливість висвітлити економічні масштаби боротьби підпілля ОУН.

Практичне значення результатів роботи полягає у поглибленні дослідження проблем матеріально-технічного забезпечення українського руху Опору 1939-1952 pp., виявленні його закономірностей та особливостей на основі системних підходів і оцінок з широким використанням архівних матеріалів й опублікованих документів.

Автором зроблений певний вклад у теорію і методику спеціальної історичної дисципліни боністики, введено до наукового обігу понад 200 джерел, які випали з поля зору істориків. Матеріали та висновки дослідження можуть використовуватися в узагальнюючих наукових працях з вітчизняної історії, а методична частина роботи має сприяти ширшому використанню грошових документів ОУН (бофонів) під час викладання на історичних факультетах вузів України курсу "Спеціальні історичні дисципліни", на кредитно-економічних "Грошовий обіг і кредит". Окремі матеріали про бофони і їх історію можуть бути використані також під час викладання курсу історії України.

Здійснений в роботі аналіз еволюції тризуба (геральдична таблиця), а також сфрагістики ОУН, створена автором ілюстрована таблиця бофонів ОУН, поміщених у додатках дисертації, можуть допомогти історикам, мистецтвознавцям, етнографам при вивченні матеріальної культури українського народу, при створенні експозицій історичних і краєзнавчих музеїв.

Результати дослідження апробовані у виступах на міжнародних наукових конференціях: "Українська національна ідея: історія і сучасність" (Житомир, 1997 p.), "Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку" (Тернопіль, 1998 р.) та "Християнство і культура" (Тернопіль, 1998 p.). Вони також обговорювалися на постійно діючому науковому семінарі кафедри грошового обігу і кредиту та науково-дослідницького центру ТАНГ. Основні результати дисертації опубліковані в монографії "Грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 років" (Тернопіль, 1999) та 7-ми наукових працях. У жовтні 1999 р. на виставці у м. Чикаго

 

(США), проведеній під егідою Союзу українських філателістів і нумізматів (СУФН), монографія автора отримала золоту відзнаку.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом, зумовлюється метою і завданням дослідження, грунтується на основі етапів розвитку українського руху Опору 1939-1952 pp. Робота обсягом 160 сторінок складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків , списку використаних джерел (8 сторінок, 157 позицій), додатків, які містять ілюстровану таблицю німецьких окупаційних грошових знаків та їх замінників, що знаходилися в обігу на території Західної України в 1941-1944 pp., ілюстрованої таблиці грошових документів ОУН 1939-1952 pp., геральдичної та сфрагістичної таблиць (33 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і хронологічні рамки теми, її наукову новизну і практичне значення, розкрито об'єкт і предмет, сформульовано мету і завдання, визначено методологічні засади дослідження.

У першому розділі "Історіографічний огляд та джерельна база дослідження" здійснено огляд літератури з обраної проблеми та проаналізовано джерельну базу.

Вибрана тема до цього часу не стала об'єктом спеціального дослідження в українській та зарубіжній історіографії, хоча окремі її аспекти розпорошені по літературі мемуарного характеру, газетних публікаціях та каталогах.

Наукову літературу з теми поділено на три групи: радянську, основу якої становлять праці українських науковців радянського періоду, пострадянську, до якої віднесено вітчизняні публікації 90-х років та зарубіжну - праці американських дослідників та істориків української діаспори.

Аналіз літератури першої групи показує, що за умов панування комуністичного ладу економічна історія ОУН - УПА, на жаль, не могла висвітлюватись об'єктивно.

В історичній літературі часів тоталітаризму проблему грошових документів ОУН не тільки не вивчали, а й не заохочували до вивчення навіть з пропагандистською метою, скажімо, для "розвінчування ідеології українського буржуазного націоналізму". Через те автори більшості праць з боністики та каталогів грошових знаків, за винятком А. Бадаєва і Н. Кардакова2, які побачили світ у колишньому СРСР, свідомо від неї відмежовувались.

В цілому ж в оцінках подій і явищ зазначеного періоду автори змушені були керуватись класовим підходом, що не раз виявлялося в упередженості суджень, схематичності аналізів та заідеологізованості.

 

1  Бадаев А. С. (составитель) Бумажные деньги ходившие на Украине Чернигов, 1991.

2  Кардаков Н. Каталог русских денежных знаков государственных, областных, а также денежных знаков Прибалтийских стран, имевших отношение к России 1769-1950 гг. Берлин, 1953. (відома в "самвидаві").

 

Лише на Заході у відомих каталогах паперових грошових знаків Г.Стена', а згодом А.Піка2 подана стисла і неточна інформація про "грошовий знак УПА 5 карбованців". Щоправда, у подальших перевиданнях каталогу А.Пік зробив деякі розпливчасті уточнення, зокрема, що ця "бона УПА була квитанцією пожертвування" і "знаходилася в обігу як розписка». Автор вказав на існування подібних бон, емітованих протягом 1945-1949 pp. ОУН, УГВР, АБН.

Окремі фрагменти фінансової діяльності ОУН зафіксовані у працях П. Мірчука, В. Косика4, Л. Шанковського5. Проте в цілому історики української діаспори залишились осторонь від теоретичного дослідження цієї проблеми. Разом з тим, окремі автори (як правило, ветерани ОУН-УПА), керуючись винятково патріотичними почуттями, зуміли своїми публікаціями матеріалів частково зліквідувати недопустиму прогалину в історії українського руху Опору.

До них слід віднести книги-альбоми "Польова пошта УПА" та "Жетони на фонди визвольної боротьби"7 (упорядники Р.Дубиняк та П.Цибаняк із Великобританії), у яких основна увага приділена ілюстративному опису грошових документів ОУН, але без внутрішнього аналізу джерел, без глибокого підходу до оцінки діяльності емітентів. Р.Дубиняк та його співавтори визначають грошові документи підпілля як жетони, тобто "паперові нагороди (грамоти) " за добровільно пожертвувані гроші на бойовий фонд ОУН. Дане визначення страждає однобокістю, оскільки цілком ігнорує примусове оподаткування та реквізиційну функцію бофонів, які частково існували в часи німецької окупації й домінували в роки боротьби із сталінізмом (1944-1952 pp.).

В цілому на публікаціях представників зарубіжних оунівських організацій відчутно позначився вплив суперечностей між політичними партіями діаспори, тому більшість авторів наукових досліджень дещо обережні в оцінках. Продовжує існувати свого роду неписане стереотипне правило: все, що сказано надто критично супроти ОУН, можуть використати вороги української державності.

У кінці 80-х на початку 90-х років українська історіографія поступово звільнилася від цензурних обмежень. У 1995 р. автор, під літературним псевдонімом "Гайдай", у співавторстві з Б.Хаварівським видав книгу "Біфони", у якій, окрім окреслення проблеми і введення до наукового обігу нових документів, намагався також узагальнити усі наявні на той час матеріали стосовно грошових документів ОУН. Необхідність глибшого й детальнішого опрацювання теми спонукала автора до підготовки низки публікацій у наукових збірниках.

1 Sten G. Banknotes of the World (1368-1955) New York, 1967.

2 Pick A. Standard Catalog of World paper Money. Krause publications, 1980.

3 Мірчук П. Нарис з історії ОУН Мюнхен, 1968.

4 Косик В. Україна під час другої світової війни (1939-1945) Київ—Париж—Нью-Йорк—Торонто, 1992.

5 Шанковський Л. УПА та П підпільна література Філадельфія, 1952.

6 Польова пошта УПА (тимчасова збірка матеріялів) Вест-Йорк, 1991.

7.Жетони на фонди визвольної боротьби (тимчасова збірка матеріялів) Вест-Йорк, 1991.

Окремі аспекти теми знайшли висвітлення у фундаментальній праці колективу авторів під керівництвом М.Дмитрієнко "Гроші в Україні"1. Досягненням дослідників є те, що вони проаналізували і ввели до наукового обігу цілу низку нових бофонів з архівів колишнього КДБ, а також, використавши свідчення авторитетного керівника ОУН В.Кука, об'єктивно змалювали доволі складні й трагічні картини боротьби українського руху Опору, які спонукали до появи цих національно-самобутніх продуктів підпілля. Поряд з цим, через недостатню джерельну базу, науковцям не вдалося уникнути деяких неточностей у класифікації грошових документів, визначенні їх економічних функцій.

Короткий історіографічний огляд свідчить, що до цього часу в українській історичній науці відсутнє узагальнене дослідження, присвячене проблемі грошових документів ОУН (бофонів). Вони були предметом наукових досліджень лише побіжно, тобто не вивчалися системно, комплексно, а спорадично і фрагментарно, що давало уявлення про окремі, до того ж майже не пов'язані між собою аспекти. В той же час зібрані автором джерела і література дозволяють провести спеціальне дослідження по даній проблемі.

Джерельною базою дисертаційного дослідження є сукупність документів і матеріалів архівів України різного державного рівня та відомчого підпорядкування, В процесі дослідження теми автор вивчив 35 фондів з 14 архівів України. Пошук архівних документів вівся за ознакою причетності конкретних державних інституцій СРСР до боротьби з оунівським підпіллям в Україні. Великий масив документів, які виходили від ОУН-УПА як мілітарно-адміністративної організації, зберігаються у шести фондах Центрального державного архіву вищих органів влади України (ЦДАВО) та у двох фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ). Вагомий фактологічний матеріал автор почерпнув з фонду № 3833 "Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях", фонду №3836 "З'єднання західних груп УПА - "Захід" та фонду №3837 "З'єднання південних груп УПА - "Південь". Названі фонди ЦДАВО мають виключно трофейне походження, оскільки були захоплені в результаті військових дій.

Найбільш значний джерелознавчий потенціал з погляду змістовності, конкретики й безпосередності для студіювання порушеного питання мають державний архів СБУ та архіви СБУ Західного регіону України, яким передані архівні фонди колишнього КДБ УРСР. Серед них пріоритет віддано оунівським нормативним документам: накази УПА-"Захід", які регламентують окремі аспекти фінансово-господарської діяльності армії, підпільні фінансові інструкції, накази і зобов'язання господарчих ОУН, а також зразки бофонів.

Значний пласт документів і матеріалів, піднятий з архівних кримінальних справ на учасників оунівського підпілля, які поширювали серед населення квитанції бойового фонду ОУН. Наукову цінність мають і оперативні донесення, зведення

1 Гроші в Україні / Дмитрієнко М. (керівник), Ющенко В., Литвин В., Яковлева Л. К., 1998 с.85-93.

 

радянських спецслужб про дії ОУН-УПА, проведені енкаведистами операції проти підпілля, зокрема про викриття підпільних друкарень, господарських схронів.

Ці джерела значною мірою позбавлені суб'єктивізму у порівнянні з мемуарною літературою, або офіційності урядових видань. Окрім того, переважна більшість оперативних документів спецслужб колишнього СРСР та інформаційних матеріалів ряду референтур ОУН свого часу використовувалася для внутрішього вжитку і мали певні грифи утаємничення, що зумовило їх більшу конкретність, а подекуди — й відвертість у висвітленні тих чи інших явищ.

Велику кількість документальних матеріалів про грошові документи ОУН, а також їх ілюстрації автор виявив в діаспорних часописах "Сурма" , "Америка" та "Визвольний шлях".

Залучено окремі грошові документи з Музею визвольної боротьби імені С.Бандери (Лондон), а також з особистих надбань вітчизняних та зарубіжних колекціонерів-боністів.

Загальна характеристика джерельної бази, яку використав автор у своєму дослідженні, свідчить, що діяльність фінансово-господарських органів ОУН з використанням бофонів — це об'єктивна історична реальність, котра потребує серйозного наукового дослідження.

Широка джерельна база дає змогу досить повно висвітлити різноманітні аспекти фінансово-господарської діяльності підпілля ОУН, ЇЇ специфічні особливості.

Таким чином, бофони ОУН як історико-економічні джерела підвладні науковому аналізу в тому випадку, коли він вільний від ідеологічних пристрастей, що дає можливість простежити процес становлення і розвиток бофонної системи ОУН, розкрити особливості її функціонування як окремої важливої складової українського руху Опору.

У другому розділі "Витоки бойового фонду УВО - ОУН, його місце серед тогочасних громадських та політичних фондів. Грошові документи ОУН 1939-1944pp." розглядаються основні питання створення та розвитку бофонної системи ОУН.

Грошові документи ОУН сягають корінням у практику фінансової діяльності громадських організацій суспільно-політичного, просвітницько-педагогічного, релігійного та іншого спрямування, які діяли в Галичині на початку XX століття.

Зростання національної самосвідомості, згуртованості західноукраїнського населення проявилися також і в створенні добровільних громадських фондів, що сприяли формуванню Галичини як твердині національного руху.

У 20-х і 30-х роках, незважаючи на терор польського санаційного режиму, на противагу його кресовій політиці, українські патріотичні організації масово створювали фонди на розбудову своїх національних осередків, насамперед організацій "Просвіта", "Луг", "Пласт" та інших. До цієї діяльності була залучена й

 

українська діаспора. У розмаїтті тогочасних політичних і суспільних фондів бойовий фонд ОУН посідав чільне місце. Його особлива роль визначалась авторитетом і впливовістю цієї політичної організації серед західноукраїнського населення.

Бойовий фонд УВО-ОУН веде початок від часу створення та розбудови названих організацій українських націоналістів як один з основних елементів економічного фундаменту їх діяльності. В УВО, а пізніше в ОУН, фінансова референтура займала провідне місце поряд з бойовою, організаційною і пропагандистською.

Бойовий фонд ОУН формували і поповнювали, насамперед, за рахунок щомісячних внесків членів і симпатиків ОУН та інших коштів, отриманих від окремих фундаторів-патріотів, прихильників української державності.

За кожним викритим фактом збору коштів у бойовий фонд ОУН польська політична поліція проводила ретельні розслідування та здійснювала репресивні заходи.

Фінансова діяльність ОУН не припинялася й під час радянізації Західної України в 1939-1941 pp.

В період Великої Вітчизняної війни і німецької окупації України емісії бофонів були одним із важливих елементів боротьби з окупаційним режимом, зокрема на економічному відтинку.

Репресії окупантів поставили на порядок денний питання про необхідність створення під егідою бандерівців українських збройних сил. Умови їх організування, порівняно з іншими європейськими рухами опору, були дуже несприятливими. Український рух - єдиний збройний підпільний рух поневоленого народу, що не мав навіть мінімальної допомоги ззовні.

Вихід за межі організації і апробування в масах грошових документів ОУН -бофонів проходили в основному в Галичині, де грошовою одиницею під час окупації був польський злотий. У 1943 році вони з'явилися на Волині та Поліссі. На інших окупованих територіях України бофонів до 1944 року, очевидно, не було.

Переважна більшість бофонів підпілля ОУН в Галичині часів німецької окупації - разового використання. Вони, як правило, мали стале тематичне спрямування, визначене вищими структурами ОУН і були приурочені до обов'язкових свят, які відзначали українські націоналісти. Характерною рисою грошових документів 1942 року є поява на них, поряд з тризубом, організаційної емблеми ОУН.

Використання бофонів у фінансово-господарській діяльності повстанців дозволило командуванню ОУН-УПА за порівняно короткий час мобілізувати для своїх потреб вагомі матеріальні ресурси. Вказані документи також певним чином забезпечували юридичні й морально-етичні аспекти стосунків повстанців з населенням.

 

Однак в період інтенсивної розбудови УПА (літо-осінь 1943 р.) принцип добровільності збору коштів на бойовий фонд ОУН не забезпечував життєдіяльності підпілля. Тому керівництво ОУН змушене було піти на непопулярні заходи: уповноважені господарської сітки ОУН за заздалегідь підготовленими списками поширювали бофони серед населення під загрозою репресій.

Ускладнювала ситуацію й та обставина, що саме у той час з боку більшовицьких спецзагонів розпочалася компрометація ОУН перед населенням.

Усі ці соціально-політичні та військові чинники не могли не призвести до трансформації грошових документів ОУН: від жетонів-подяк за внесені добровільно кошти до фіскальних посвідчень виконання грошового контингенту та реквізиційних квитанцій.

У третьому розділі "Грошові документи ОУН в умовах боротьби з радянським тоталітарним режимом (1944-1952 pp.)" робиться спроба проаналізувати нормативну базу і практику фінансової діяльності оунівського підпілля та дати характеристику найважливішим емісіям бофонів.

Як показала дослідницька робота, бофони ОУН були досить чутливими до змін конкретно-історичних умов, форм, методів, стратегії і тактики партизанської боротьби.

Підрозділи УПА забезпечували свої потреби у коштах, продуктах харчування за рахунок територіальних клітин ОУН. Основний тягар інтендантської служби несли господарські апарати оунівського підпілля, оскільки тільки вони досконало знали економічні можливості своїх теренів, могли відшукати нові джерела покриття надзвичайних витрат, викликаних визвольною боротьбою та регулювати не завжди прості стосунки між селянами і повстанцями.

Час вимагав від оунівців мобілізації всіх ресурсів для боротьби, тому незмірне зросла роль бофонів як важливої складової системи засобів поповнення повстанського бюджету. Окрім того, вказані грошові документи мали ще одну функцію - матеріального й політичного протистояння примусовому поширенню облігацій державних позик, випуски яких у ті роки досягли піку. На 1944-1946 pp. припадає щонайменше два десятка випусків грошових документів ОУН, у кожному з яких було від 4 до 8 номіналів.

Найбільш характерною емісією цього періоду була "волинська серія" бофонів, що функціонувала в 12 областях України та Білорусії, де діяли повстанські загони, її автором був відомий український художник - графік Ніл Хасевич. Грошові документи, на відміну від попередніх (галицьких) випусків, не приурочені до тієї чи іншої історичної події. Новацією випуску є також велика кількість номіналів. Усе це свідчить, що бофони цього зразка планували використовувати триваліший час. Також проглядається намагання керівництва ОУН уніфікувати бофонну систему на основі "волинської серії" і при змозі перетворити її у загальноукраїнську.

 

Бофони виділяються графічними особливостями. Зображення ніби документально передають високий бойовий дух, піднесення і звитяжність повстанців. Вони стали своєрідним мистецьким еталоном для інших підпільних митців.

У цей час декілька серій випускали й інші крайові проводи ОУН. Весь матеріал про конкретні серії бофонів подається на фоні історичного процесу. Наведені у дослідженні приклади переконливо висвітлюють вплив історичних умов, форм і методів партизанської боротьби на розвиток бофонної системи.

У зв'язку з розширенням масштабів чекістських і військових операцій проти повстанців, ліквідації їх основних матеріально-технічних баз, динаміки процесів "радянізації" краю вже в середині 1945 року відбувся масовий перехід від добровільного принципу збірок на бойовий фонд ОУН до примусового обкладення контингентом, який поглиблювався у подальші роки повстанської боротьби.

Львівський крайовий провід ОУН вніс певні новації в розвиток бофонної системи. Протягом 1947-1950 років для потреб підпілля тут виготовляли двобічні бофони з відривними талонами. Зворотній бік грошового документа виконував функції агітаційної летючки, а талон сприяв поліпшенню фінансової звітності.

Виявлені непоодинокі факти, коли бофони виконували невластиву їм грошову функцію, щоправда в гіпертрофованому вигляді. Керівництво деяких структур ОУН, перш за все на Волині, вже в 1945 році, незважаючи на непрестижний вигляд бофонів, очевидно, сподіваючись на патріотизм населення, масово використовувало вказані квитанції, як своєрідний замінник грошей. За передані бійцям ОУН-УПА продукти харчування, одяг й інші послуги селяни отримували бофони в еквіваленті вартості товарів. Через значні труднощі в діяльності підпільної господарської сітки вказані явища незабаром стали типовими для усього підпілля ОУН в Україні.

Аналізуючи функції грошових документів ОУН та проводячи порівняння з відомими аналогами, автор дійшов до висновку, що в роки боротьби зі сталінізмом вони, у переважній більшості своїй, виконували роль податкових та реквізиційних квитанцій, своєрідного підтвердження виконаного грошового контингенту. До того ж ці функції бофонів не були спеціально визначені інструкціями вищих структур ОУН, а виникли стихійно, керуючись логікою повстанської боротьби, місцевою винахідливістю. ОУН у контрольованих районних, населених пунктах здійснювала вимушене оподаткування та реквізиційні заходи, які віддалено нагадували більшовицьку політику "воєнного комунізму", присвоївши собі, як і більшовицька влада, податкові повноваження. Основна особливість збору контингентів полягала в тому, що у населення брали не лишки, а частку необхідних їм продуктів, коштів.

Під час ведення пропагандистської роботи серед населення, в ході здійснення контингентних заходів, від бандерівців часто поступали усні декларативні заяви про повернення населенню боргів після перемоги над ворогами і створення Української Самостійної Соборної Держави. У цьому контексті характерними є свідчення

 

Василя Кука, який після загибелі Романа Шухевича перебрав його військові та організаційні посади. Василь Кук у своїх спогадах авторитетно відзначає, що керівники ОУН-УПА, запроваджуючи бофони, мали намір "якщо час добре розпорядиться у прийдешньому дні і постане в Україні своя незалежна, демократична соборна держава, обов'язково обміняти їх на нову національну валюту"1. Відтак бофони розглядалися як облігації своєрідної позики, які тільки у виключних випадках могли мати обігову функцію.

Не викликає сумніву й той очевидний факт, що патріотично налаштоване населення Західної України не фанатично й сліпо підтримувало бандерівців, а сподівалось (можливо навіть і підсвідоме) на повернення боргів. Попри реальну небезпеку попасти до категорії "бандпосібників" зберігало бофони та інші документи про здані грошові та натуральні контингенти. У кримінальних справах, які зберігаються у архівах СБУ, нерідко можна зустріти грошові документи ОУН, датовані різними роками, що дає підстави стверджувати про цільове нагромадження їх власниками.

Таким чином, грошові документи ОУН були, до певної міри, документами фідуціарними, тобто такими, що базувались на довірі населення, яке зберігало їх, незважаючи на терор і цим самим надавало своєрідний кредит їх емітенту. З іншого боку вони були неконкретними позиковими зобов'язаннями, оскільки виплата компенсацій переносилась на невизначений час і їх мала здійснити, у випадку перемоги, невизначена юридична особа.

Оскільки грошові документи ОУН — бофони є специфічним різновидом письмових документів і мають синтетичний характер походження, у четвертому розділі "Методика дослідження грошових документів ОУН - бофонів" автор узагальнено охарактеризував їх за основними ознаками, застосувавши методики інших спеціальних історичних дисциплін.

У системі комплексного вивчення паперових грошових знаків України (бонів) та грошових документів ОУН - бофонів геральдична ознака посідає чільне місце. Геральдика - це мистецтво герботворчості й водночас наука, що регулює закони складання і вживання гербів. Події визвольних змагань в Україні 1917-1921 pp. і боротьба підпілля ОУН-УПА проти нацизму та сталінізму у 1939-1952 pp. історично взаємопов'язані, в тому числі з погляду геральдики, оскільки проходили під спільною державною і національною символікою. На переважній більшості паперових грошових знаків періоду визвольних змагань та оунівських бофонів вміщений знак української державності тризуб. Вивчаючи цей державний атрибут, окремі його елементи (хрест, меч, плетиво), крайові герби, емблеми та інші символи на бонах, грошових документах ОУН - бофонах, потрібно враховувати, що незначні зміни в їх малюнках вказують на зміну емітента. Проведений геральдичний аналіз

 

1 Гроші в Україні / Дмитрієнко М. (керівник), Ющенко В., Литвин В., Яковлева Л. К., 1998 с.89.

 

грошових знаків, бофонів дозволяє оцінити характер епохи, історію тих чи інших подій, звичаї народу, особистості тогочасних політичних діячів.

Важливі відомості про емітента дає палеографічний (неографічний) аналіз грошових документів ОУН, який сприяє розшифруванню скорочень різноманітних надписів, правильному розумінню специфічної для підпілля термінології, дозволяючи встановити крайову належність, виявити час і місце емісії, терміни використання та інші факти, які характеризують емітента як з погляду соціального, так і політичного. Будь-яка зміна тексту на бофонах одного випуску за змістом, використання іншого шрифту є ознакою нової емісії, оскільки для незначної зміни тексту потрібне інше кліше. При проведенні палеографічного аналізу бофонів необхідно враховувати їх подвійну функцію: фінансову й агітаційно-пропагандистську. Бандерівські пропагандистські органи нерідко кваліфікували бофони як мініатюрні листівки-плакати і вважали їх одним із засобів поширення визвольних ідей, як важливу зброю у боротьбі з сталінізмом. Переважна більшість підпільних художників зуміла засобами плакатної графіки з використанням актуальних політичних гасел і текстів реалізувати їх політичний аспект.

Не менш важливим методом можна вважати аналіз грошових документів ОУН за орнаментальною ознакою. Кожна епоха, кожна національна культура виробила свою систему орнаменту, тому він є надійною ознакою належності того чи іншого твору мистецтва, виробу до даного часу, певної країни, а в деяких випадках і конкретної місцевості (області, району чи навіть села). Орнаментальні розписи завжди мали свої локальні особливості у композиції, сюжетах та кольоровій гамі.

Порівняння орнаментальних прикрас допомагає встановити різновидність грошових документів. На багатьох бофонах засобами орнаменту відображені ті специфічні національні умови життя українського народу, які є складовою частиною його етносу. В основі політичних плакатних і лубкових зображень на грошових документах ОУН лежить міфологізована українська історія з її своєрідним культом боротьби, героїв української революції і їх могил, які були невід'ємною частиною ідеології українського інтегрального націоналізму.

Таким чином, орнамент виступає не тільки однією з прикрас грошових документів ОУН, але й виразно віддзеркалює національну приналежність, політичну і соціальну спрямованість емітентів.

На бофонах іноді зустрічаються відбитки печаток, які є предметом вивчення спеціальної історичної дисципліни сфрагістики. Вони використовувались в основному рейдуючими частинами УПА на території іноземних держав для надання грошовим документам легітимності.

Проводячи хронологічний аналіз бофонів, важливо точно встановити дату їх випуску, особливо тих грошових документів, на яких вона відсутня. Часто тільки дата випуску (місяць, а іноді й день) є вирішальним фактором при встановленні емітента. Необхідно також враховувати спосіб нанесення дат. Вони можуть бути

 

проставлені друкарським або рукописним способами, що допомагає виявити різновидність документів.

Метрологічна методика, до компетенції якої належать назви валют, найменування самих грошових знаків ("банкнота", "бона", "марка" і т.п.) допомагає встановити приблизне місце емісії бофонів, а також їх належність до тих чи інших структур ОУН.

На грошових документах ОУН нерідко зустрічаються портрети героїв українського руху Опору, як відомих, так і маловідомих широкому загалу. Для визначення реальності й відповідності тієї чи іншої історичної особи, зображеної на грошовому документі, слід застосовувати іконографічний аналіз.

Характерною для грошових документів ОУН є і суперскрипційна ознака, тобто надписова. Суперскрипції є спеціальними штампами з текстами, нанесеними ручним, або ж друкарським способом, а також різноманітними виправленнями. Вони, як звичайно, наносились після того, як грошові документи були випущені в обіг. Усі відомі наддруки (надписи) на бофонах можна класифікувати за такими видами: політичні (агітаційні), економічні та особливі. Найбільш широке поширення отримали наддруки та надписи, які носили економічний характер.

Так, у зв'язку з проведенням у СРСР в грудні 1947 році грошової реформи, номінали бофонів були приведені у відповідність до нового курсу радянського карбованця, тобто зменшені у 10 разів. Узгодження відбувалося шляхом перекреслення зайвого нуля. У скрутних ситуаціях підпільники за допомогою наддруків також часто практикували перероблення агітаційних листівок малого формату і безномінальних бофонів у номінальні.

Особливі надписи - це надписи, які не мають прямого відношення до фінансово-господарської та агітаційної функцій грошових документів ОУН. їх можна назвати надписами процесуального характеру, оскільки наявність останніх змінювала статус бофона, перетворюючи його у речовий доказ у тій чи іншій кримінальній справі. Часто, завдячуючи процесуальним надписам, особливо, коли вони використовувались разом із кримінальними справами на учасників ОУН, перед дослідниками відкривається унікальна можливість не тільки встановити емітента, час емісії, територію поширення грошових документів, а й виявити детальніші відомості про підпільні друкарні, підпільних митців та учасників підпілля, які безпосередньо займались організацією грошових позик.

Нерідко перед дослідниками постають складні питання ідентифікації бофонів, які вимагають елементарних знань деяких техніко-виробничих ознак, пов'язаних із технологічним процесом друкування, зокрема з виготовленням форм та використанням паперу, фарб тощо. У підпільній діяльності оунівці широко застосували техніку високого друку: топографічний набір, ксилографію, ліногравюру, цинкографію. Кожен.. її вид,, маючи характерні особливості, відповідним чином проявляється на друкованій продукції.

 

Досліджуючи грошові документи ОУН за їх основними ознаками, історики можуть отримати такі матеріали про діяльність підпілля, котрих немає в інших джерелах. А в деяких випадках, через певні обставини, бофони виступають як єдині документи, які характеризують різні грані політичної та соціально-економічної діяльності емітентів.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено результати дослідження та обгрунтовано важливі теоретичні положення про роль та значення грошових документів ОУН як історико-економічних джерел:

1. Паперові грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 pp. є документами певної військово-політично.ї формації, які відігравали важливу роль в системі соціально-економічних відносин. Оскільки ОУН-УПА не мали своїх грошових знаків у класичному розумінні цього слова, бофони - єдині документи, що найбільш повно віддзеркалюють матеріальну основу діяльності підпілля, а також відображають політичне, соціально-економічне й мистецьке життя відповідної доби. Виходячи із розроблених принципів класифікації бон, за умовами і характером обігу грошові документи ОУН належать до знаків спеціального призначення, тобто до групи, яка умовно примикає до бон, оскільки,  могли виконувати обігові функції тільки у окремих випадках.

2. В силу обставин та умов повстанської боротьби, бофони еволюціонували від благодійних квитків за добровільно внесені пожертвування до посвідок виконання грошового, а, іноді, й натурального контингенту та реквізиційних квитанцій. Цьому сприяла особлива жорстокість протистояння, яке відбувалось на території, що сягала рівня середньої європейської держави і поєднувало в собі національно-визвольну боротьбу та елементи громадянської війни.

3. У період масової мобілізації до УПА (середина 1943 р.) господарська сітка ОУН, яка була реальною економічною владою на селі, регулярно встановлювала натуральні та грошові контингенти для населення. Уже тоді механізм реалізації грошових документів ОУН перекреслював принцип добровільності. Представники господарської мережі підпілля роздавали населенню бофони за заздалегідь підготовленими списками, зобов'язуючи їх внести готівку у визначені терміни, нерідко під загрозою репресій з боку СБ ОУН. Надзвичайним "революційним" податком у 1944-1952 pp. оунівці обкладали в певних пропорціях переважну більшість жителів сіл Західної України. Однак через постійні бойові дії, репресивні заходи радянської влади, дії чекістських спецзагонів, кримінальних елементів пропорції нерідко порушувались.

 

4. Вимушені надзвичайні дії ОУН-УПА щодо матеріально-технічного забезпечення сил українського руху Опору базувалися на світовому досвіді і, як правило, не виходили за загальноприйняті рамки.

5. Завдячуючи національній символіці, актуальним політичним гаслам, повстанській графіці, бофони були доволі ефективним інструментом, що регулював непрості стосунки учасників ОУН-УПА з  населенням, з позитивного боку відрізняв їх від різного роду кримінальних банд, які того часу діяли у Західній Україні.

6. Економічні функції бофонів не були чітко визначені й відповідним чином закріплені нормативними документами підпілля. Такий стан справ спричинив, з одного боку - до їх довільного використання повстанцями, а з іншого-створив певну правову основу для різних зловживань в середовищі оунівців, що ефективно використовували ті сили, які були зацікавлені в компрометації ОУН.Суть грошового та натурального податків, як вони розумілися на той час бандерівцями, полягала в тому, що ними обкладали те чи інше господарство, виходячи  із уявних потреб,  а  не  з  реального  виробництва.  Єдине,   що приймалося до уваги, це поточні потреби платника податків і його сім'ї. Таким чином,  виконання контингентів майже нічим не відрізнялося від власне реквізицій. Проблему поглиблювала й та обставина, що радянська влада також керувалася при оподаткуванні тими ж принципами.

7. Методика комплексного вивчення грошових документів ОУН як історичних джерел, в тому числі з використанням окремих методів і прийомів розроблених автором, з її джерелознавчим аналізом, дає можливість виявити такі важливі для дослідника дані, як місце і час, мету і характер випуску бофонів, політичну позицію їх емітента, належність до конкретних структур ОУН, підпільних друкарень, встановити митців, причетних до їх виготовлення, терміни обігу, подальшу долю емісії тощо.

Основні положення дисертації викладені в наступних наукових публікаціях:

1. Клименко О.О. Грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 років.-Тернопіль: Держ. книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1999, 308с.

2. Гайдай О. (псевдонім дисертанта), Хаварівський Б. Біфони- Тернопіль: "Збруч", 1995, 52 с. (особистий внесок автора: с.7-52).

3. Гайдай О., Хаварівський Б. Грошові документи Організації Українських націоналістів 30-50-х років XX століття // Записки НТШ, - Львів, 1997 - т. ССХХХПІ - С.295-330.

4. Клименко 0.0. Грошові документи ОУН-УПА (1941-1952 pp.) як об'єкт боністики // Наукові записки Тернопільського педуніверситету (серія: історія), вип. VI-Тернопіль, 1997.- С.167-171.

 

5. Клименко О.О. До питання про фінансово-господарську діяльність підпілля ОУН на Волині (1944-1952 pp.) // Українська національна ідея: історія і сучасність (науковий збірник) - Житомир, 1997.— С. 125-126.

6. Клименко О.О. Грошові документи ОУН-УПА (бофони) перших років німецької окупації Галичини (1941-1943 pp.) // Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції "Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку"- Тернопіль, 1998. —С.14-15.

7. Клименко 0.0. Релігійні сюжети, теми і образи на грошових документах ОУН  //  Християнство і культура (матеріали міжнародної наукової конференції) -Київ-Тернопіль, 1998.-С.79-82.

8. Клименко О.О. Грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 pp. (історіографічний огляд та джерельна база) // Спеціальні  історичні дисципліни: питання теорії та методики - число 5/ Історичні дослідження в Україні - вип. 10 (Об'єднаний випуск збірки наукових праць на пошану академіка В.А.Смолія), частина П (історія) — К., НАН України, 2000. — С. 215-233.

 

Анотація

Клименко О.О. Грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 років.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 06 — історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. -Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню за допомогою методик спеціальних історичних дисциплін квитанцій бойового фонду ОУН (бофонів) - важливих інструментів фінансової діяльності підпілля як історико-економічних джерел і об'єктів боністики. Встановлено, що бофони, діючи на тлі окупаційних валют, через історичні умови боротьби - єдині документи, які найбільш повно віддзеркалюють матеріальну основу діяльності підпілля, його економічний потенціал, а також відображають політичне, соціально-економічне й мистецьке життя тієї доби.

Основні результати праці можуть бути використані під час викладання на історичних факультетах вузів України курсу "Спеціальні історичні дисципліни", на кредитно-фінансових — "Грошовий обіг і кредит".

Ключові слова: українська боністика, бофони, класифікація, фінансово-господарська система, емісія грошових документів ОУН.

 

Аннотация

Клименко О.А. Денежные документы ОУН (бофоны) 1939-1952 годов.-Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 06 -историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины.- Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2000.

Диссертация посвящена исследованию при помощи методик специальных исторических дисциплин квитанций боевого фонда ОУН (бофонов) -важнейших инструментов финансовой деятельности подполья, как историко-экономических источников и объектов бонистики. Установлено, что бофоны, действуя на фоне оккупационных валют, в силу исторических условий борьбы - единственные документы, которые наиболее полно отражают материальную основу деятельности подполья, его экономический потенциал, а также отображают политическую, социально-экономическую и культурную жизнь той поры.

Основные результаты работы могут быть использованы во время преподавания на исторических факультетах вузов Украины курса "Специальные исторические дисциплины", на кредитно-финансовых -"Денежное обращение и кредит".

Ключевые слова: украинская бонистика, бофоны, классификация, финансово-хозяйственная система, эмиссия денежных документов ОУН.

 

Annotation

Klymenko  O.O. Money  documents of the OUN (bofons)  in  1939-1952.  -Manuscript.

Thesis on the competition of the academic degree of the candidate in History on the speciality 07. 00. 06 -historiography, source study and special historical disciplines -Lviv Nationatiol University named after Ivan Franko. Lviv, 2000.

The unknown material - money documents of the OUN (bofons) for the first time in the Ukrainian historiography were widely analyzed by means of the help of methods of special historical disciplines and were generalized in the dissertation on the basis of study of the large set of documents. The stages of their evolution, social-economic and political functions and their importance as economic and historical sources are presented in this thesis. The military fund UVO-OUN leads its beginning from the creation and development of the organizations of the Ukrainian nationalists. It is one of the main elements of the economical foundation of their activity. The financial department was very important in the UVO and the OUN.

 

On the basis of the developed principles of the classification of the bofons, the conditions of their usage, we may state that the money documents of the OUN are the signs of the special assignment, that is a special group which is similar to bons, since it had circulational functions only in rare cases.

Bofons are impartial witnesses of the historical events of that time. They played an important role in the system of social and economic relations. Because of the different circumstances and conditions of the rebellious struggle, during the time of their evolution they went through a rather difficult way: from donations to requisitional receipts.

During the mass mobilization to the Ukrainian Insurgent Army (in the middle of 1943) the economical net of the OUN being a real power in the village set regularly natural and money contingents for the population.

Even at that time the realization of money documents of the OUN wasn't in accordance with the voluntary principle. Representatives of the economical net of the underground gave bofons to the population using the beforehand made lists, obliged people to donate cash in definite term, often under a threat of repressions. In 1944-1952 members of the OUN in definite proportions taxed most of villagers in the Western Ukraine with an extraordinary tax.

But because of the constant hostilities, repressions of the Soviet power, actions of conspired groups of NKVD, criminal elements these proportions were often broken, what made the population discontented.

Ov/ing to the national symbolics, actual political slogans, rebellious graphic arts, bofons were rather effective instrument which regulated difficult relations between members of the OUN-UIA and the population, differed them from criminal bands, which acted on the territory of the Western Ukraine.

It's necessary to state that the economical functions of bofons were not defined and fixed by corresponding underground documents. It caused their free use by rebels and created a juridicial base for different abuses in surroundings of nationalists, which was used effectively by forces interested in compromising of the OUN. To the nationalists, the essence of the money and natural contingents was in the fact, that people were imposed with this kind of taxes, no matter the real economical situation was. The only things that were concerned about, were the common problems of a certain family. Thus, getting these contingents did not actually differ from the requisitions. The fact, that the soviet government used the same methods made the problem even more serious.

The practical value of the dissertation is in the fact that the author made a definite contribution to the theory and methods of special historical discipline bonistics, put into the scientific circulation over 200 sources which were out of sight of historians.

Methodical part of the work has to favor wider use of money documents of the OUN (bofons) in teaching the course "Special historical disciplines" on the historical departments of Ukrainian higher educational institutions, "Money circulation and credit"-

 

on credit and economical departments. Some materials about bofons and their history can be used for teaching history of Ukraine.

The analysis of the evolution of Trident and sphragistics of the OUN which was made in the work, table of bofons of the OUN, their illustrations in the appendix, can help historians, art critics and etnographers in studying the material culture of the Ukrainian nation, study of the creativity of the famous Ukrainian painters Nil Hasevych and Petro Obal, in creation of expositions of the historical and Local Lore museums.

Keywords:Ukrainian bonistiks, bofons, classification, financial and economical system, emission of money documents of the OUN. 

  

©   При использовании этих материалов ссылка на сайт "Бонистика" www.bonistikaweb.ru обязательна

 


Наше предложение - купить розетки телефонные и другие электротовары. ; Цены на деньги России